Успіх — факт досягнення поставленої мети при мінімальних витратах матеріальних, соціальних і психологічних
ресурсів. Макклелланд досліджував "спрагу успіху" як психологічну рису і дійшов висновку, що вона складається
з таких компонентів:

- готовність нести відповідальність за свої рішення, вміння поставити мету і досягти її власними зусиллями;

- схильність до помірного ризику, ставки на власні знання і вміння, а не на випадок;

- уміння за кожним рішенням бачити конкретний результат.

Фундамент успіху закладається в дитинстві, юності. Звичайно, людина – істота гнучка і в будь-якому
віці може змінитися і змінити своє життя на краще, але чим вона старша, тим ця задача складніше. Тому
необхідно починати будівництво своєї особистості ще в ранньому дитинстві. У цій справі важливу роль
виконують також батьки людини і її вчителі. Вкрай важливо для подальшого професійного успіху добре
вивчитися, отримати базові знання для того, щоб потім вибрати дійсно підходящу професію, яка буде
легко даватися і радувати. Тільки в такому випадку можливий професійний успіх і формування особистості
з точки зору важливості для суспільства. Межі професійної досконалості просто не існує, адже світ не
ідеальний і ідеальним ніколи не стане, тобто, його завжди можна буде поліпшити своєю якісною працею.
Варто відзначити, що далеко не завжди людям вдається реалізувати всі поставлені цілі за настільки
нетривалі за історичними мірками роки, проведені на Землі. Але навряд чи це повинно ставати приводом
для великого занепокоєння чи розпачу. Навіть з урахуванням того, що домогтися всього не вдасться,
особистість людини буде успішна в певній сфері, будь то професійна, особиста чи інша, яку кожен
сам для себе визначає у якості важливої.Розвиток життєвої компетентності відбувається в процесі життєдіяльності людини, її діяльності та спілкуванні з іншими людьми. Важливу роль у цьому відіграє сама особистість, її активність, задатки та здібності, внутрішній світ. Але не можна не помічати, що середовище також впливає на цей процес. Розвиток життєвої компетентності дитини залежить від її взаємодії з сім’єю, школою, групою однолітків, громадою. Вона відчуває вплив засобів масової інформації, творів мистецтва, релігійних вірувань, політичних процесів.

У цьому контексті школа – це ідеальний простір для розвитку життєвої компетентності особистості.

Потрібно зміст навчання зорієнтувати на ключові компетентності, адже проблема полягає в набутті особистістю

життєвої компетентності, у розвитку її здатностей осмислено зберігати, самостійно і творчо відтворювати власну

життєдіяльність у всіх її проявах (діяльності, спілкуванні, пізнанні та відносинах) і сферах (економічній, соціальній,

політичній, культурно-дозвільній, сімейній, побутовій).

Компетентність – це спроможність, що містить набір знань, умінь і навичок, які дають змогу особистості ефективно діяти,

виконувати певні функції з метою досягнення певних стандартів у професійній діяльності чи в іншій сфері життя. Отже,

знання як самоціль мають поступитися місцем знанням як інструментові життя.

Актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість

освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути

сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою

характеристикою особистості.

Докладніше.

Презентація.

Пройти опитування.